Меню сайту

Вхід



Увага! Сайт востаннє оновлено 29.12.2020 р.

Актуальна інформація на новому сайті https://bgc.edu.ua/

Олекса́ндр Анто́нович Ко́шиць

(Oleksandr Koshyts, 31.08(12.09).1875-21.09.1944)

kochyts 1- український хоровий диригент, композитор, етнограф, письменник-мемуарист та громадський діяч, Почесний доктор філософії Українського Вільного Університету (1937).

Саме у виконанні Українського республіканського хору під керівництвом Олександра Кошиця у 1922 році Нью-Йорк вперше почув український “Щедрик” в обробці Миколи Леонтовича, “маленьке українське диво”, що розійшлося всіма континентами, англомовну версію якого “Carol of the Bells” у всьому світі співають на Різдво. 

Походження

Олександр Кошиць народився в селі Ромашки Канівського повіту Київської губернії Російської імперії (нині Миронівського району Київської області України). Син священика, Антіна Гнатовича Кошиці (гербу Порай) і його дружини, Євдокії Михайлівни (з роду Маяковських), мав 8 братів та сестер.

Освіта

У 1884-1890 рр. навчався у Богуславському духовному училищі,

приміщення якого сьогодні складає частину корпусу КВНЗ КОР “Богуславський гуманітарний коледж імені І.С. Нечуя-Левицького,

у 1896 р. закінчив Київську духовну семінарію, у 1901 р. здобув ступінь кандидата богослов'я у Київській духовній академії, у 1906-10 рр. навчався (в класі теорії музики та композиції професора Григорія Любомирського) та викладав (вів клас хорового співу) у Музично-драматичній школі Миколи Лисенка.

Педагогічна діяльність та творчий шлях

Семінаристом Олександр Кошиця почав збирати народні пісні у селі Тарасівка (нині Звенигородского району Черкаської області). Його багатоголосі записи схвалив М. Лисенко й опрацював для хору декілька мелодій.

Після закінчення Київської духовної академії викладав у гімназіях Ставрополя і Тифліса.

У 1903-05 його було запрошено записати фольклор козацьких станиць на Кубані, за результатами експедицій О.Кошиця опублікував збірку "500 кубанських народних пісень".

У 1906-10 керував студентськими хорами у Київському університеті та інших навчальних закладах міста, викладав у Імператорській музичній школі (пізніше - Київська консерваторія), де здобув посаду професора хорового співу.

У 1912-16 - хормейстер та диригент Театру М.Садовського.

У 1916-17 - диригент і головний хормейстер Київської опери.

У 1917 році Українська Центральна Рада покликала його до Музичної Театральної Комісії, яка була зародком Міністерства Мистецтв України.

Після проголошення Української Народної Республіки голова Директорії і Головний Отаман військ УНР Симон Петлюра запропонував Кошицю створити хорову капелу і виїхати у велике гастрольне турне з метою ознайомити світ з новоутвореною державою - незалежною Україною.

З 1919 року Українська республіканська капела (з 1920 р. - Український республіканський хор) під керівництвом О.Кошиця з величезним успіхом виступала майже в усіх країнах Західної Європи (Австрії, Швейцарії, Франції, Великобританії, Німеччині, Голландії та інших) і Америки (США, Бразилії, Аргентині, Кубі). Репертуар капели складався з українських народних пісень в обробці О.Кошиця, М.Лисенка, М.Леонтовича, К.Стеценка та інших композиторів.

Після падіння УНР Кошиць уже не зміг повернутися до України. З 1926 року він жив у США і Канаді. Займався педагогічною діяльністю. Написав мемуари "Спогади" (1948), "З піснею через світ" (1952).

Помер Олександр Антонович Кошиця у віці 69 років 21 вересня 1944 року у місті Вінніпег, що знаходиться у провінції Манітоба в Канаді.

Світ про Український республіканський хор

Паризька газета «La Parti» писала: «Цей хор єдиний і чудовий. Важко уявити, що людські голоси можуть дати таку звучність оркестру». «Український хор закінчив у нас свої гастролі зі справжнім апофеозом. Він ... переконливо довів, що Україна має античну цивілізацію, пречудовий і багатющий фольклор, що переконливо підтверджує високу культуру раси. Він довів незвичайну досконалість співу».

Український республіканський хор під проводом О.Кошиця в залі “Орфео Каталя” в Барселоні (Іспанія, січень 1921 року)

Український республіканський хор під проводом О.Кошиця в залі “Орфео Каталя” в Барселоні (Іспанія, січень 1921 року)

Швейцарська газета «Basler Anzeiger» писала: «Нема на світі нікого іншого, хто б у такій високій майстерній мірі, як Кошиць, посідав мистецтво трактувати хор, як музичний інструмент або оркестр, з якого він з безмежним артизмом уміє видобути всі звукові проміння»

Композитор Ігор Стравінський в інтерв’ю «Journal de Geneve» говорив про те, що є тільки дві музичні нації у світі - італійці й слов’яни, і щоб переконатися треба послухати в опері концерт Української капели, Мексиканські видання (Веракруз) писали: «Було чути гаму скрипок, віолончелей і контрабасів, що линули чисто і чітко. Пречудові сполучення крещендо на зразок Россіні, які могли б видобути тільки Паганіні, Казальс та Донаті… Ніхто і ніколи не чув чогось подібного, такого, щоб хоч здалеку могло наблизитись до українського хору, або щоб досягло такого ступеня краси і досконалості».

Американська танцівниця Айседора Дункан після першого концерту не пропустила жодного. Приводила всіх своїх студентів, пропонувала О. Кошицю з’єднати ці два мистецтва в одне.

Ніхто не міг уявити, що людські голоси здатні зробити таке правдиве враження бездоганного оркестру.

Продовження традицій

Навчальний змішаний хор Богуславського педагогічного училища (сьогодні - Богуславський гуманітарний коледж імені І.С. Нечуя-Левицького), який пізніше переріс в Хорову капелу імені Олександра Антоновича Кошиця, було створено в 1976 році. Хор є одним із відомих і уславлених колективів України.

У переліку звершень капели музичні прем’єри, великі концертні програми, участь у найвідоміших фестивалях хорового мистецтва, участь та перемоги у обласних конкурсах (імені К. Стеценка), всеукраїнських (імені М. Леонтовича, імені П. Демуцькёого, імені Б. Лятошинського, хорового мистецтва «Південна Пальміра» (м. Одеса)), міжнародних («Співає Київ весняний» (м. Київ), «Мрія» (м. Львів), імені О.Кошиця (м. Москва), імені П. Муравського, «Kyiv Music Fest» (м. Київ)) та інших.

Капела стала втілювачем багатьох прем’єр хорових творів українських композиторів-сучасників – Л. Дичко, І. Карабиця, В. Мужчіля, А. Пашкевича, В. Сапелкина. Нею здійснено записи виконуваних творів, що збагатили фонд Українського радіо і телебачення.

 

Конкурс "Юні таланти"

Офіційні веб-сайти